Фундаментні блоки і подушки

Що таке фундаментні подушки?

Фундаментні подушки - одна з різновидів ЗБВ виробів. Використовують фундаментні подушки при влаштуванні фундаментів стрічкового типу як для промислових будівель, так і для житлових будинків. У будівництві, в зв'язку з призначенням фундаментних подушок, прийняте маркування цих виробів скорочено ФО. Призначення фундаментних подушок - рівномірно розподіляти і передавати навантаження на фундамент будівлі та служити опорою для конструктивних елементів будівлі. Використання фундаментних блоків є альтернативою облаштування монолітного фундаменту.

Оскільки від якості фундаменту залежить міцність всієї конструкції, то до елементів, які несуть найбільше навантаження, пред'являються надзвичайно високі вимоги. Фундаментні блоки при всій своїй уявній простоті відносяться до високотехнологічних елементів, які проходять випробування на міцність, тріщиностійкість і стійкість до корозії. При їх виробництві використовуються виключно марки високоміцного важкого бетону і особлива увага приділяється суворому дотриманню технології.

Фундаментні подушки мають прямокутну або трапецієподібну форму, представлені на ринку великою різноманітністю розмірів, що дозволяє вирішити будь-яку інженерну задачу. У деяких випадках, наприклад, якщо плановані навантаження невеликі, то стрічкові фундаменти влаштовуються не суцільними, а переривчастими, що дозволяє трохи заощадити на матеріалах.

Застосування збірних стрічкових фундаментів з використанням фундаментних подушок значно збільшує швидкість зведення будівлі в порівнянні з використанням монолітних фундаментів, в той же час, зменшуючи трудозатрати.

Що являють собою фундаментні блоки?

На сучасному ринку будівельних матеріалів вже досить тривалий період безсумнівними лідерами залишаються залізобетонні вироби, які, завдяки широкій різноманітності форм і міцності, дозволяють в стислі терміни монтувати будівлі і споруди, різні за складністю.

Фундаментні блоки - один з конструктивних елементів, які використовуються при зведенні будівель і споруд, як опалювальних, так і неопалювальних. Являють собою прямокутний паралелепіпед з пазами в торцевій частині, призначеними для взаємного зчеплення елементів за допомогою цементно-піщаної суміші.

Фундаментні блоки встановлюються на фундаментні подушки і передають на фундамент навантаження несучих елементів будівлі. Основне призначення фундаментних блоків крім передачі навантажень - служити стінами підвалів. У зв'язку з цією особливістю прийнято обробляти їх бітумом для гідроізоляції, причому обробка проводиться по обидва боки блоку.

Для виробництва фундаментних блоків використовується як важкий, так і легкий бетон, вони армуються монтажною арматурою і можуть бути як монолітними, так і порожніми, що збільшує варіанти їх використання. Вибір того чи іншого варіанту проводиться відповідно до показників геологічних і гідрогеологічних умов, причому до уваги береться також конструкція, поверховість і призначення будівлі. Блоки можуть бути різної довжини, і різного перетину, що дозволяє підібрати оптимальну кількість, згідно архітектурного рішення, однак висота їх стандартна і складає 60 см.

На фундаментні блоки припадає навантаження від стін будівлі. Основні показники при виборі саме фундаментних блоків - зменшення витрат, оскільки супутніх матеріалів використовується значно менше, ніж при інших архітектурних рішеннях, при цьому зменшується об'єм ручної праці. Застосування їх дозволяє в стислі терміни зводити «нульовий» цикл будь-якої глибини і форми. В експлуатації збірні фундаментні блоки зарекомендували себе найкращим чином.

Плюси і мінуси збірних фундаментів

Основною перевагою збірних фундаментів, завдяки якій вони так широко використовуються не тільки при промисловому будівництві і зведенні багатоповерхових житлових комплексів, а й при індивідуальному будівництві - це швидкість монтажу і можливість практично відразу давати навантаження на таку основу.

Однак є і ряд недоліків в цій системі, які призвели до того, що широке застосування цього типу фундаментів спостерігається тільки в країнах СНД.

• По-перше, якщо будівля має висоту нижче 9-12 поверхів, то несуча здатність фундаменту використовується всього на 10%, що є нераціональним.
• По-друге, матеріальні витрати більш ніж на 50% перевищують влаштування монолітного фундаменту, а економія трудовитрат має місце тільки якщо враховувати їх виключно при монтажі. Якщо ж врахувати людино-години, витрачені на виробництво безпосередньо блоків, їх транспортування і використання спецтехніки при монтажі, - вони також значно перевершують трудовитрати при влаштуванні монолітного фундаменту.
• По-третє, по міцності, і по несучій здатності стрічковий фундамент все ж значно поступається монолітному.

Саме ці показники послужили поштовхом до того, що за кордоном, починаючи з 30-х років минулого століття, велися розробки не по удосконаленню форм і показників фундаментних блоків, а в напрямку підвищення механізації та швидкості будівництва монолітних фундаментів. Саме це дозволило європейським країнам повністю відмовитися від фундаментів стрічкового типу як таких.

Однак в будівництві таких методик, які б не можна було змінити, удосконалити або скомбінувати. Завдяки тому, що фундаментні блоки можна укладати не суцільним масивом, а переривчасто - архітектор може розрахувати і запропонувати таку схему розташування блоків, яка з одного боку забезпечує необхідну несучу здатність для проектованої будівлі, а з іншого боку є найбільш недорогим варіантом, з мінімальним використанням матеріалів.